Країну змінять небайдужі люди

Країну змінять небайдужі люди

 

Кажуть, від долі не втечеш. Якими б стежками-доріжками не ходив, а все одно ступиш на ту, що була тобі призначена. В житті Ігоря Миколайовича Макаревича, генерального директора ТОВ Агрофірма «Подолівська», саме так й трапилося.

Він народився на Черкащині у селищі Стеблів Корсунь-Шевченківського району. «Там дуже красива природа, - згадує Ігор Миколайович. – А земля така родюча, що застроми палицю в землю – вона й зацвіте».

Любов до землі передалася йому від батьків та від дідуся. Той часто розмовляв з онуком «по-дорослому», казав: «Земля, природа – вона жива, багато чого пам'ятає, все відчуває. До неї треба ставитися з душею і повагою, а то образиться…».

У школі улюбленим предметом хлопця була біологія. Але після закінчення школи поступати поїхав у Полтаву, де успішно склав іспити у … військове училище. Закінчив, вірою-правдою служив у військах, вийшов на пенсію за вислугою років. Дружина Ігора родом з міста Барвінкове на Харківщині, там родина і залишилася жити.

Ось тут доля й покликала Ігора Миколайовича - привела його до справи, яка докорінно змінила звичний ритм.

- Праця на землі стала моїм життям, - розповідає Ігор Миколайович. – Вона мене так захопила, що й досі ні на день не відпускає. Тоді, коли починав, було цікаво побудувати підприємство, організувати виробничий процес так, аби досягти гарних результатів. Цілі були амбітні, але цілком реальні. Правда, катастрофічно бракувало часу, тож спати доводилося не більше чотирьох годин на добу.

- Як витримували такий режим?

- Є таке слово «треба», по-іншому було не можна.

Така самовіддана праця була не даремною. Макаревич створив і очолив найбільше підприємство у районі, яке із року в рік домагається високих результатів. Але не про врожайність культур, не про успіхи у тваринництві згадав генеральний директор, коли я задала наступне питання.

- Можна сказати, що ви досягли своєї мети. Результатом задоволені?

- Найбільшим досягненням всієї цієї роботи я вважаю створення колективу однодумців, справжніх патріотів підприємства. Це дуже важливо, і саме з цього, на моє переконання, починається успіх. У нас праця організована за принципом «чужої роботи не буває». Якщо десь «пробуксовка» чи хтось не встигає, то завжди прийдуть на допомогу, бо кожен переживає за справу і всі працюють на спільний результат. З іншого боку, кожен працівник знає, що його внесок у цей результат буде гідно оцінений. А якщо (у житті все буває) йому знадобиться якась допомога, він її обов'язково отримає. Люди приходять - двері мого кабінету практично не зачиняються, чи дзвонять телефоном – номер відомий всім.

В останньому я переконалася особисто - під час нашої годинної розмови Ігорю Миколайовичу було чотири дзвінки та одне смс. Дзвонили по роботі, з сільради, пайовщиця з питання оформлення спадщини.

- Постійні дзвінки, мабуть, відволікають, втомлюють.

- Це частина моєї роботи, причому важлива частина, бо стосується людей. Є таке прислів'я: стався до людей так як хочеш щоб ставились до тебе. Я його вперше, ще в дитинстві, від мами почув і запам'ятав на все життя. Мудрі слова, в багатьох випадках допомагають…

- А хочете прочитати щойно отримане смс? – Ігор Миколайович простягнув мені телефон.

Читаю: «Дякую за вашу увагу і допомогу. Бажаю міцного здоров'я, бережи вас бог».

– Не знаю, хто це написав, але приємно, що комусь ми допомогли та людині стало легше. Оце головне.

- Знаю, що ваше підприємство тісно співпрацює з громадами, надає їм допомогу в вирішенні багатьох соціальних питань.

- Ми, як то кажуть, не чарівники, але намагаємося не проходити повз проблемних питань. Для їх вирішення в бюджет агрофірми навіть закладається певна сума. Постійно спілкуємося з головами сільрад, мерами міст, керівниками громадських організацій, наприклад, ветеранської, згідно з їх заявами виділяємо допомогу. Питання самі різні – ремонт систем водопостачання у села Гусарівка, Іванівка, Іллічівка, ремонт моста, розчистка доріг від снігу, оновлення меморіалів, допомога дитячому оздоровчому лагерю «Барвінок», школам, дитсадкам.

Крім того, адресна допомога нашим пайовикам. Це – один із головних пріоритетів в нашій роботі. Можна накупити сучасної техніки, добрів, технології, але якщо не буде землі… Тому пайовики, а їх у нас зараз чотири тисячі, то не просто жителі села, то наші партнери, до яких ми ставимося з великою повагою. До речі, і до їхньої землі також. Ми застосовуємо вологозберігаючу технологію, яка не завдає шкоди екології, рідко оремо, займаємося безвідвальною обробкою ґрунту. Всі рослинні пожнивні залишки ми закладаємо в ґрунт, таким чином він отримує органіку. До того ж у нас є тваринництво, і органічні добрива ми теж вивозимо на поля. Наші пайовики – люди мудрі, вони бачать, як ми бережемо землю, яких врожаїв досягли. До того ж у нас нема боргів по орендній платі. Звідси й довіра до нас.

- Ігорю Миколайовичу, з липня у регіоні діє Благодійний фонд соціального розвитку Харківської області. Ви стали його представником у Барвінковському районі.

- Звичайно, я не міг бути осторонь цієї важливої, життєво необхідної справи. Не тільки як керівник агрофірми, а і як депутат Барвінковської районної ради двох скликань, я знаю, на якому печальному рівні знаходяться в районі медичні, освітні програми, питання соціальної інфраструктури, створення робочих місць. І якщо знайшлися люди, які хочуть покращити ситуацію, то, звичайно, я вважаю своїм обов'язком долучитися до цієї роботи. Бути корисним – це вже давно стало життєвим принципом. Тільки небайдужі люди здатні змінити країну. А зараз Україна, як ніколи, потребує нашої допомоги, самовідданості, згуртованості. Заради перемоги й майбутнього.

Вікторія Павленко, "Вісті Барвінківщини"