Між планом Маршалла і Бальцеровича

Між планом Маршалла і Бальцеровича

 

За останні півроку Україна змінилася до невпізнання - фактично ми живемо в іншій країні. Інші люди, настрої, очікування і вимоги до влади. Зараз важливо зрозуміти, чи зможе влада провести системні перетворення в усіх сферах життя, грунтуючись на потенціалі України, здатному докорінно перетворити країну вже в найближче десятиліття. На питання нашого кореспондента відповів віце-президент компанії SigmaBleyzer Валерій Дьома.

- Валері
ю Івановичу! Які, по-вашому, перспективи України в найближчому майбутньому? Чи можна з упевненістю говорити, якою стане країна через 10, 20 років?

Глобальні прогнози робити набагато легше, ніж практичні висновки. Що Україну може чекати після відомих подій? Безумовно, вони відкрили нове вікно можливостей для країни. Але, швидше за все, це третє і, схоже, останнє вікно можливостей.

Перше було у кінці 90-х років. Тоді при президентові Леоніді Кучмі вдалося виконати істотне перетворення економіки України. З соціалістично
ї планової вона перейшла на ринкові принципи, хоча і не повною мірою. Зрозуміло, що зробили, скільки могли, але вікно можливостей тоді було використане на 75%.

У другий раз оптимальні умови для перетворень були в 2005-2006 роках - це було найбільш кардинальне вікно можливостей. Але воно, скажімо дипломатично, було загублене. Сьогоднішні проблеми, за моїм переконанням, є результатом цього втраченого вікна можливостей. Причому не лише з економічної точки зору, але також з політичної і соціальної. В результаті це відбилося на нинішньому економічному стані країни. Там же слід шукати витоки і сьогоднішнього регіонального конфлікту, і втрати Криму, і Донецьк з Луганськом. Усе це наслідок невикористаного вікна можливостей 2005 року.

Зараз видалося третє і останнє вікно можливостей. Якщо їм не скористатися, країна розвалиться. Її розірвуть внутрішні політичні, соціальні і ідеологічні конфлікти. В першу чергу, соціальні і
 економічні.

Тому прогноз на десятиліття складати - невдячна праця. Україна може остаточно вийти на рейки розвиненої, економічно стійкої сучасної європейської держави. Але якщо не скористаємося наявним шансом, нас може чекати щонайповніший колапс.

- Як Ви оцінюєте сукупність таких фактів, як об'єднання країни ментальн
о, інтелектуально, психологічно? Є готовність перетерпітинегаразди заради кардинальних поліпшень. Крім того, оформляється вступ в асоціацію з ЄС. У країну реально можуть прийти величезні гроші як на рівні державних і міждержавних, так і на рівні приватнихініціатив.

Усе, що треба зробити, - зламати корумповану, некомпетентну і без­відповідальну систему. Коли ми переможемо крадійство і зло­вживання, економіка розцвіте не­гайно.

Усі ми знаємо теорію Бальцеровича для Польщі. Він, як і нинішній прем'єр, теж говорив правду: погано зараз, але максимально добре потім. Так, люди готові терпіти, як і в 2005 році. Але оскільки тоді готовність ні до чого не при
звела, настало щонайповніше розчарування. На тлі загальної апатії прийшов Янукович, який створив абсолютно корупційну систему. Якщо не використати сьогоднішні можливості, це приведе до ще більшого рівня розчарування і байдужості.

- А що можна сказати про людей, які сьогодні складають систему управління державою? Про перші заяви нового президента? Вони дають
 надію?

Заяви надію дають. Але заяв було багато і в 2005 році. Проте люди, які зараз прийшли до влади, якраз пройшли 2005 рік і бачили, до чого призводить забовтування проблем. Може, не всі ще розуміють, як робити треба. Але як робити не треба, вже знають.

Але проблеми насправді не в людях. Справа в системі. Тому що люди рухаються в 
чинних рамках. Якщо рамки побудовані правильно, то і чиновники, і підприємці, і обивателі, бізнесмени і політики - усі працюють яктреба. Коли рамки були відсутні, усі діяли відповідно до миттєвої вигоди. Сьогодні дотримуюся одних принципів, завтра – інших.

Як би ми не заперечували, але нам не оспорити висновки Фрейда про чотири спонукальні мотиви людини: влада, нажива, страх і інстинкт розмноження. З іншого боку, є мораль, яка стримує інстинкт розмноження. Є страх, який стримує, умовно кажучи, інстинкти влади і наживи. Правильно ж побудована система дозволить нормально розвиватися. Якщо рамки будуть для влади і народу однаково розумні, обгрунтовані і непорушні, ми рухатимемося.

- Поговоримо про асоціацію з ЄС. Що нам дає 
скасування віз, безмитна торгівля і інші положення.

- Скасування віз - більше психологічний ефект, ніж економічний. Тому що сама по собі візова система прямого зв'язку з економікою не має. Це дає велику динамічність для населення, дозволяючи бути вільнішим в плануванні свого життя.

Економічна частина асоціації з ЄС, особливо в частині вільної торгової зони, має кардинальні значення. Якщо подивитися на динаміку за останні 10 років, то темпи скорочення товарообігу з РФ і пострадянським простором щороку падають кардинально, незалежно від розмов про ЄС. А торгові війни з Росією - це спроба придумати собі алібі 
з падіння. Головна ж причина в тому, що американські і афро-азіатські ринки вигідніші для України. Це і ширший асортимент продукції збуту, і більш високі цінові параметри, і споживча цінність, що є досить серйозним стимулом для української економіки. Це той сегмент, де насправді працює ринок, а не воля. У Європі продажі не залежать від того, як ти домовишся з губернатором або іншим чиновником. Крім того, перемикання на ринкову економіку приведе нас на наукомісткі, ефективніші і рентабельніші ринки. Цей процес йшов, але стриманіше. Асоціація з ЄС його більше розв'язує.

Та і місткість азіатських ринків для України постійно збільшується.

- Про це говорить динаміка зміни структури зовнішньоторгового обігу. У цьому безперечний плюс. Так, там вище конкуренція. Візьмемо українську металургію. Поки ринок був орієнтований на Росію, ніхто не піклувався про якість, інновації і ефективність. Як тільки металургія вийшла на азіатський, африканський і південно-американський ринки, де вона конкурує з нормальними виробниками, а не якимсь-то Красноярським заводом, відразу ж пішли вкладення в модернізацію, підвищення ефективності. Стали думати, як понизити вартість продукції. За останній час значно зросла якість української продукції відповідно до світових стандартів. Якщо б ми і далі продавали в Оренбург, воно і далі було б таким, як було.

Головний аргумент супротивників європейського ринку: «Нас там ніхто не чекає

- Нас там ніхто не чекає 
«на шару». Інша справа, що від нас там ніхто і не ховається. До нас там відноситимуться на рівних, як до усіх інших. У Росії теж нас ніхто не чекає! Пострадянські ринки - це тільки 30% нашого зовнішньоторговельного балансу. Так що важливіше: 30% чи 70%.
- Ви працюєте в аграрній сфері. Ви згодні з розхожим твердженням, що аграрний сектор для України означатиме більше, ніж 
«Газпром» для Росії?

- Серед усіх агровиробників Україна має найбільший потенціал зростання. Усі інші досягли свого оптимального стану. Їх зростання тепер може бути пов'язане із зростанням технологій, науки, селекції і чогось ще. Україна використовує свій аграрний потенціал максимум на третину. Ми зараз входимо в ш
істку найбільших аграрних країн, але можемо увійти до двійки. Експортний потенціал України - 120 млн тонн по усіх видах культур проти сьогоднішніх 20-25 млн тонн. Тобто ми його можемо збільшити в 4-5 разів! 120 млн тонн - це експорт якщо не перший у світі з сільгосппродукції, то другий.

Скільки нам буде потрібно часу і інвестицій?

- Близько $ 5-7 млрд, причому впродовж 4-5 років, щоб технологічно вивести аграрний ринок на світовий рівень. Наступний момент - розвиток переробної промисловості. Не просто продавати пшеницю, але борошно і вироби. Не просто соняшник, а олі
ю, і не убочках, а готову до реалізації в торгових мережах. Не кукурудзу і овес, а комбікорм і кормові суміші. Скільки на це буде потрібно інвестування, дуже складно сказати. Але сума теж дуже істотна.

Інтенсивний розвиток сільського господарства, у свою чергу, міняє соціальну структуру
 населення.

Простий прикладАвстралія - один з найбільших експортерів сільгосппродукції. Країна аграрна, але 90% населення мешкає в місті і тільки 10% на селі. Високотехнологічне сільське господарство призвело до переміщення соціальних прошарків у міста і крупноселищні структури. Що потім збільшило освітній ценз, поліпшило якість культурно-побутової структури. Урбанізація населення не проблема, якщо відтік відповідає темпам розвитку як сільського господарство, так і інфраструктури.

У 20-і і 30-і роки в СРСР, де на селі мешкало 60
% населення, відтік в міста склав усього 10%. А на селі утворився дефіцит робочих рук, тому що технологічно домінувала ручна праця. Зараз інша ситуація. Крім того, фабрики переробної промисловості набагато вигідніше створювати в селах і селищах, максимум - районах. І робочі руки, що вивільнилися з поля, будуть затребувані в переробці того ж аграрного виробництва.

Які ще перспективи може мати Україна на світовому ринку?

- Перспектива України - в її інтелектуальному потенціалі. Хоча розвал економіки при
звів до розвалу в системі освіті, інтелектуальні здібності нації залишилися високими.

Необхідно нарощувати економіку, і вона потягне за собою усе інше, у тому числі освіта. З його поліпшенням відновимо інтелектуальний ценз нашої нації, що буде спроектовано на програмістів, ракети, літаки - що завгодно.

- Зараз багато говорять про План Маршалла для України. Наскільки це реально?

- Нам більше потрібний план Бальцеровича: один раз перехворіти, пройти через проблеми і напругу, але вийти на здоровий шлях. Світова спільнота готова і зараз надати Україні величезну допомогу. Сукупний пакет, який зараз обговорюється по усіх інстанціях, складає $50 млрд. Такої можливості у країни не було ніколи. Завдання не в тому, щоб їх отримати, а в тому, щоб ними правильно
 скористатися.

 

Проводив бесіду А. Швець