Угорська гуманітарна допомога для переселенців

27.07.2016
Угорська  гуманітарна допомога для переселенців

 

Перша партія гуманітарки від Угорської екуменічної служби допомоги знайшла своїх адресатів. Регіональні представники Благодійного фонду соціального розвитку Харківської області роздали матерям-одиначкам, пенсіонерам, багатодітним родинам близько семи з половиною тонн продуктів харчування та засобів гігієни.

Допомогу отримали сім’ї переселенців, які наразі проживають в Ізюмському, Борівському, Куп’янському,  Дворічанському, Барвінківському, Близнюківському, Первомайському, Балаклійському, Дергачівському, Шевченківському районах і в Харкові.

Саме на багатодітні родини, а також інвалідів, самотніх пенсіонерів, мам-одиначок спрямовані програми підтримки переселенців. Програми здійснюються за фінансової підтримки міжнародного союзу АКТ Альянс (м. Женева) у виконанні Угорської Екуменічної Служби Допомоги та підтримки Благодійного фонду соціального розвитку Харківської області. Угорці допомагають українським переселенцям майже від самого початку військового конфлікту на Донбасі – гуманітарка постачається вже вп’яте. Програма діє у кількох областях України – Херсонській, Київській, Запорізькій та інших.

На Харківщині координатором цієї програми є Наталія Назаренко, яка також представляє Фонд соціального розвитку. В Ізюмі та районі партнером фонду є Центр допомоги переселенцям «Під Арочкою», що знаходиться за адресою: вул. Соборна, 31.

Напередодні представники мобільної групи центру допомоги ретельно збирали інформацію про потреби тимчасово переміщених осіб за допомогою моніторингових анкет. Також за результатами звернень до центру допомоги накопичувалась інформація про те, що є сім’ї переселенців, які ще жодного разу не отримували допомоги та живуть вкрай бідно.

До складу кожного набору, придбаного угорськими благодійниками, входять продукти харчування, а також засоби гігієни. Тож протягом якогось часу людям не доведеться ламати голову над тим, як викроїти зі скромного сімейного бюджету гроші на побутову хімію або бакалію.

Наталія Назаренко також констатує: «Угорці просять нас моніторити ситуацію та повідомляти, чи потрібна допомога і яка саме. Адже у нас мовчать про те, що переселенцям нема де жити та дуже часто не вистачає коштів навіть на найнеобхідніше».

Дуже доречним такий набір став для Ольги, яка тимчасово мешкає в Ізюмі і виховує двох діточок та доглядає стареньку матір: «В нашей семье все приучены к труду, и своих детей воспитываю в том же духе. Никогда ничего не просила, поэтому было трудно сделать шаг и обратиться за помощью. Сейчас, благодаря помощи, душа не болит от переживаний, что детям завтра кушать, и я могу спокойно и без стресса определять в детский сад детвору и искать какие-то подработки. Я безмерно благодарна всем специалистам Благотворительного фонда. Мы вовремя получили помощь для передышки. Большое спасибо всем людям, которые участвуют в этом деле».

Втім, всі без винятку переселенці наголошують: допомога – це добре, але краще б у ній не було потреби. Люди живуть надією на те, що війна нарешті скінчиться, і можна буде повернутися додому, знову стати господарями на своїй землі. Адже тут, за десятки або навіть сотні кілометрів від рідної домівки, вони почувають себе лише гостями. А поки війна триває, благодійники будуть продовжувати свою роботу.

І.КОРОВІН