За підтримки Фонду відбувся фестиваль «Віч-на-віч»

18.05.2016
За підтримки Фонду відбувся фестиваль «Віч-на-віч»

 

У Харкові сталася унікальна соціокультурна подія – дебютував фестиваль взаємодії зрячих та незрячих людей «Віч-на-віч», одним з партнерів якого виступив Благодійний фонд соціального розвитку Харківської області. Цей захід започаткував тенденцію до зближення двох паралельних світів – світу сліпих та світу тих, хто бачить.

Обмеження, які можна подолати

У цивілізованих країнах незрячі практично не відчувають своєї інакшості, їм доступні усі соціальні та культурні блага, якими користуються звичайні люди. Україна у цьому питанні, м’яко кажучи, пасе задніх. Наші співвітчизники з вадами зору позбавлені можливості доторкнутися до прекрасного: кіно, театральні вистави, музейні програми просто не адаптовані до їхніх потреб. Виправити цю несправедливість взявся відомий письменник та громадський діяч Сергій Жадан. Він зізнається, що давно хотів зробити щось корисне для своїх незрячих друзів.

"Вони постійно говорять – нам не вистачає книжок, не вистачає уваги, не вистачає концертів, фестивалів. З одного боку, вони ніби соціалізовані: вони всі ходять на роботу, вони всі ходять на вибори, вони всі мають такі самі права і обов’язки, як люди зрячі. А з іншого боку, є певні обмеження. Ці обмеження доволі штучні, часто ми самі закриваємося від них і проводимо межу поміж собою і тими, хто має проблеми з зором. Мені здається, це дуже неправильно. Тому що в цих людей такі самі запити, такі самі потреби, інтереси, як у всіх нас", - каже Сергій Жадан.

В результаті виникла ідея провести не просто спеціалізований захід для вузької аудиторії, а створити сприятливі умови для взаємодії зрячих та незрячих, допомогти їм порозумітися та зблизитися. Фестиваль із символічною назвою «Віч-на-віч» зголосився прийняти у своїх стінах Харківський літературний музей, а кошти на організацію заходу виділили кілька спонсорів, у тому числі Благодійний фонд соціального розвитку Харківської області. Сергій Жадан констатує: відгукнулися абсолютно всі, до кого зверталися по допомогу.

Мистецтво єднає

Охочих взяти участь у фестивалі виявилося так багато, що у літмузеї схопилися за голову – як всіх розмістити? Насиченість фестивальної програми просто зашкалювала: екскурсія з тифлосупроводом, зустрічі з письменницею Катериною Бабкіною та режисером Олесем Саніним, контактний міні-зоопарк, численні майстер-класи та тренінги, виступи харківських кобзарів, презентація аудіокниги «Віч-на-віч», соціальний квест, шаховий турнір, музичний концерт, показ адаптованої версії фільму «Поводир» для незрячих людей та багато іншого. Гостям заходу довелося побігати по літмузею, щоб побачити якомога більше цікавого.

"Для цього і організований фестиваль – щоб люди могли відчути один одного, щоб зрячі занурилися у цей світ сприйняття без зору, навпомацки подивилися фільм, навпомацки приготували їжу, із закритими очима пройшлися по вулиці. І якщо про це будуть говорити і будуть писати, будуть обмінюватися позитивними враженнями, якщо на наступному фестивалі ніде буде яблуку впасти – це буде справжній успіх", - зазначає голова Харківської громадської організації незрячих юристів Олег Лепетюк.

В ідеалі соціалізація незрячих має починатися з самого малечку, наголошують спеціалісти. І головний інструмент тут – дотик. Чим раніше дитина почне отримувати інформацію про зовнішній світ, тим вище вірогідність, що у її мозку сформується адекватне розуміння предметів. Без цього неможливий подальший культурний, духовний, розумовий розвиток. Біда у тому, що в Україні практично немає іграшок і тактильних матеріалів для малят із вадами зору. Полиці книгарень завалені яскравою дитячою літературою, однак серед цього розмаїття не знайдеться жодної книги з рельєфними зображеннями. Вихід один – робити такі книжки власноруч. Саме цим і запропонували зайнятися гостям фестивалю організатори майстер-класу «Світ на кінчиках пальців». Якщо взяти ножиці, тканину різної фактури, ґудзики, бусини, тасьму і докласти зусиль – народиться тактильна книга, яка допоможе маленькій дитині отримати уявлення про оточуюче середовище.

"Не можна побудувати будинок, якщо немає фундаменту. Як навчити дитину читати зображення, якщо вона не розуміє, про що йде мова, не розуміє, що їй дають у руки, не розрізняє предмети і не знає, як ці предмети можуть зображуватися? Робота з тактильними книгами – це один з фундаментів роботи з незрячою дитиною, коли від світу предметів вона переходить до світу зображень. Це дуже важливо", - підкреслює директор Харківського центру реабілітації «Право вибору» Валентина Бутенко.

Готові тактильні книжки спеціалісти передали дитячому садочку при НВК імені В. Г. Короленка. Також була досягнута домовленість про те, що у літературному музеї з’явиться полиця з літературою для незрячих.

Секрет успіху – віра

Фестиваль «Віч-на-віч» корисний ще й тим, що розвіює розповсюджений стереотип про нібито неспроможність сліпої людини бути успішною. Адже захід зібрав чимало незрячих харків’ян, які багато чого досягли у житті. Один з них – відомий журналіст Володимир Носков, який примудрився не тільки оволодіти складною професією, але й зробити непогану кар’єру. Багато хто і досі не розуміє, як він виконує репортерську роботу, не маючи можливості бачити те, що відбувається.

"Тут головне – сила волі, внутрішній стрижень, а також підтримка колег, підтримка друзів, підтримка роботодавців. Бо є ж ситуації, коли роботодавці не хочуть брати незрячих на роботу. У моєму житті таке теж було, але знайшлася людина, яка повірила у мене – і ось я працюю. Тому я кожному бажаю таку людину зустріти", - ділиться секретом свого успіху Володимир Носков.

Наступний фестиваль «Віч-на-віч» може відбутися вже у грудні цього року. Його ідейний «батько» та організатор Сергій Жадан не виключає, що захід пройде у більш широкому форматі і до незрячих учасників доєднаються люди з іншими вадами здоров’я. Головне – щоб всім було цікаво.