Земельні відносини по-новому: найважливіші зміни

31.08.2018
Земельні відносини по-новому: найважливіші зміни

«Добровільно-примусова» приватизація землі, можливість здавати в оренду ділянки для особистого селянського господарства, обмеження строку дії договору емфітевзису. Українське земельне законодавство суттєво змінилося – відповідний документ 19 серпня підписав президент. Про найважливіші зміни, які мають враховувати всі власники земельних ділянок, розповідає юрист Благодійного фонду соціального розвитку Харківської області Богдан Даниленко.

«Землі більшості колективних сільськогосподарських підприємств було розпайовано ще на початку 2000-х років. З різних причин велика кількість колишніх членів таких підприємств, а також їх спадкоємців, досі не приватизувала свої земельні ділянки. Раніше закон не встановлював ніяких строків. Проте підписаний президентом закон впровадив обмеження: якщо власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформить право власності на земельну ділянку до 1 січня 2025 року, вважатиметься, що він відмовився від її одержання.

Така земля переходитиме до власності громади за рішенням суду. Власник може оскаржити це рішення, проте в законі сказано, що в такому разі земельна ділянка може бути йому надана або з колективної власності (якої з 2025 року, відповідно до цього ж закону, вже не буде), або за рахунок земель запасу (за наявності таких земель). А сьогодні держава робить усе, щоб таких земель не залишилося.

 Ще один важливий нюанс: віднині для виділення земельної частки в натурі, незалежно від місця розташування землі, потрібно звертатися до місцевої ради. Вона ж тепер здає такі землі в оренду (до їх приватизації).

 Новий закон поставив крапку в давньому спорі щодо можливості здачі в оренду земельної ділянки для особистого селянського господарства: тепер такі ділянки можна здавати в оренду.

Якщо земельна ділянка розташована у масиві земель сільськогосподарського призначення, орендар може передати її в суборенду. Причому укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця. Також закон встановлює нове переважне право: особа, яка користується істотною частиною масиву сільськогосподарських земель (не менше 75 % масиву) на підставі договору оренди чи емфітевзису, має право орендувати інші земельні ділянки в цьому ж масиві. Якщо такий орендар запропонує умови не гірші, ніж інший орендар, то власник не можете здати свою ділянку в оренду іншій особі. Проте такий пріоритет не діє, якщо земля вже здається в оренду іншому орендарю і після закінчення договору оренди він бажає його подовжити.

 Все сказане вище поширюється і на земельні ділянки для особистого селянського господарства.

Згідно з новим законом, обмежено строк договору емфітевзису (договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб): він не може перевищувати 50 років. Раніше строк цього виду договору не обмежувався законом, що спричинило поширену практику укладення договорів на десятки і навіть сотні років. Тепер максимальний строк емфітевзису обмежений так само, як і оренди. З іншого боку, договір емфітевзису, на відміну від договору оренди, не обмежений мінімальним строком (для оренди він становить 7 років). Обмеження максимального строку договору емфітевзису не поширюється на договори, укладені до набрання законом чинності.

Закон вступає у дію з 1 січня 2019 року».